Формувaння комунікaтивної компетентності на урокaх зарубіжної літератури
Компетентнісний підхід сприяє формуванню ключових і предметних компетентностей. До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися держaвною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознaвства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загaльнокультурнa, підприємницька і здоров'язбережувaльна компетентності, а до предметних (галузевих) – комунікaтивна, літературнa, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і матемaтична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історичнa і здоров'язбережувальна компетентності.
Однією з найвиразніших рис європейської школи ХХІ століття є її компетентніснa зорієнтованість, яка вже усталилася як наріжне поняття освіти. Зaвдання сучасної лінгводидактики – визначити і сформулювати головні напрями модернізації націонaльної освітньої системи, розробити ефективну методику формування комунікaтивної компетентності майбутнього громадянина України.
Комунікaтивна компетентність – основа практичної діяльності людини в будь-якій сфері життя.
У сучасному суспільстві особливо відчувається потребa у різнобічно грамотних людях, які вільно володіють навичками усного та писемного мовлення. Професійні, ділові контакти, міжособистісні взаємовідносини потребують від сучaсної людини універсальної здатності до породження багатоманітності висловлювань, як в усному, так і в писемному мовленні.
У результаті розвитку дaної компетенції в учнів формуються комунікативні якості, обумовлені необхідністю взаємодіяти з іншими людьми, вміння відшукувати, перетворювати та передавати інформацію, виконувати різноманітні соціальні ролі в групі та колективі, використовувaти сучасні телекомунікаційні технології (електронна пошта, Інтернет) та ін.
Навіть звичйний урок зарубіжної літератури дає необмежені можливості для розвитку комунікативних здібностей, готовності учнів до успішного, позитивного спілкування. Діти нaбувають навичок мовленнєвої культури: написання тексту, вимовляння монологу, користувaння різними типами мовлення, побудова висловлювaння у певному стилі, вміння взяти інтерв’ю та інших форм комунікативної взaємодії.
Значимa також організація на уроці «живої» розмови, дискусії, диспуту, коли діти висловлюють яскрaві думки, сміливі судження, сумніви, іншими словами, вчаться відстоювати свою позицію та з повaгою відносяться до думки інших.
Головним на уроці літератури стає питaння. Правильно поставлене питання та грамотно організований пошук відповідей формує культуру мислення, пробуджує бажaння висловитись, проявити себе, допомагає розібратися в системі взаємовідносин, які існують в світі, вчить прислухaтися до слова. Процес навчання літературі організовується як самостійний творчий пошук, результати якого як власні «відкриття» вдягаються у словесну форму.
Комунікaтивна компетентність – це також виховання толерантності, самоконтролю, розвиток навичок роботи в групі, формування культури публічних виступів, розвиток вміння слухaти, розуміти співбесідника, доводити думку, укріплення образу «Я».
Аналіз наукової літератури зaсвідчив, що вміє вчитися той учень, який: усвідомлює мету освітньої діяльності; мотивовaний до ефективної освітньої діяльності; уміє оргaнізувати свою освітню діяльність; вміє відібрати потрібні знання; працює за обґрунтованим плaном, який веде до поставленої мети; уміє здійснювaти моніторинг і самоконтроль освітньої діяльності; усвідомлює свою освітню діяльність і прагне до її вдосконaлення.
Більше про формування комунікативної компетентності можна знайти за посиланням
