Формування предметної компетентності
Предметна компетентність включає в себе комплексне оволодіння наступними компетенціями: 1) мовна (граматика, лексика, фонетика, орфографія); 2) мовленнєва (говоріння, читання, письмо, аудіювання); 3) соціокультурна (країнознавство виучуваної та рідної мови); 4) соціолінгвістична(використання тих мовленнєвих зразків, які притаманні носіям мови: ідіоми,фразеологізми, прислів’я тощо).
У зарубіжній освітній практиці розроблено й апробовано декілька шляхів реалізації в освітньому процесі ідей компетентнісного підходу, і на практиці формування ключових компетентностей учнів здійснюється, як правило, за однією із зазначених нижче моделей:
1. Предметно – тематична модель передбачає цілеспрямоване набуття учнями ключових компетентностей при вивченні ними певного предмета. Так, у деяких закладах загальної середньої освіти Великої Британії формування в учнів основної школи уміння вчитися здійснюється під час опанування ними предмета «Як вчитися».
2. Міжпредметна модель передбачає формування в учнів ключових компетентностей комплексно: цілеспрямовано – під час засвоєння предметів певної освітньої галузі та опосередковано – при вивченні всіх дисциплін навчального плану.
3. Виховна модель передбачає формування в учнів ключових компетентностей переважно в позаурочний і позашкільній роботі. Вона може реалізуватись через різні форми виховних заходів. Сьогодні в світовій педагогічній практиці набули розповсюдження такі підходи до побудови виховної моделі:
- проектний, сутність якого полягає в розробці та реалізації учнями різноманітних соціально спрямованих проектів;
- інституційний, який реалізується через моделювання елементів дорослого життя (наприклад, самоврядування), роботу дитячих організацій, клубів, гуртків тощо.
4. Системна модель, що є найоптимальнішою, оскільки дозволяє повною мірою задіяти у процесі формування в учнів ключових компетентностей весь освітньо – виховний потенціал освітнього закладу завдяки органічному поєднанню предметно – тематичної, міжпредметної та виховної моделей.
Узагальнивши здобутки європейських і вітчизняних учених з питань запровадження компетентнісного підходу, сьогодні, згідно нового базового Закону «Про освіту» (2017) та Концепції «Нової української школи», ключовими освітніми компетентностями є такі:
- Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами.
- Спілкування іноземними мовами.
- Математична компетентність.
- Основні компетентності у природничих науках і технологіях.
- Інформаційно-цифрова компетентність.
- Уміння вчитися впродовж життя.
- Ініціативність і підприємливість.
- Соціальна та громадянська компетентності.
- Обізнаність та самовираження у сфері культури.
- Екологічна грамотність і здорове життя.
Усі перелічені компетентності однаково важливі й взаємопов’язані. Кожну з них учні набувають під час вивчення іноземної мови на всіх етапах освіти. Спільними для всіх компетентностей є такі вміння: уміння читати і розуміти прочитане; уміння висловлювати думку усно і письмово; критичне мислення; здатність логічно обґрунтовувати позицію; виявляти ініціативу; творити; уміння вирішувати проблеми, оцінювати ризики та приймати рішення; уміння конструктивно керувати емоціями; застосовувати емоційний інтелект; здатність співпрацювати в команді.
З урахуванням даних позицій у змісті навчальних програм основної школи запроваджено:
4 наскрізні змістові лінії:
- екологічна безпека та сталий розвиток;
- громадянська відповідальність;
- здоров’я і безпека;
- підприємливість і фінансова грамотність;
7 наскрізних навичок і вмінь:
- вирішення проблем;
- вміння оцінювати ризики;
- ініціативність.
- вміння приймати рішення.
- конструктивне управління емоціями.
- критичне мислення.
- креативність.
Отже, засобом іноземної мови викладачу іноземної мови необхідно сформувати всі - як предметну, так і ключові компетентності. Треба пам’ятати, що успішний розвиток ключових компетентностей учнів залежить від достатнього рівня сформованості предметної компетентності і наявності мотиваційної складової :
