Вікторія Горбунова Виховання без травмування або Навіщо дітям дорослі?
Як знайти рівновагу між турботою про безпеку дитини та гіперопікою, відмовитися від традиційних «виховних залякувань» і покарань за помилки? Як допомогти дитині відчути себе компетентною й розвинути в неї адекватну самооцінку? Як навчити її жити щасливим дитячим життям, а не «переживати» численні тривоги світу дорослих?
Авторка розповість про небезпеки методик раннього розвитку, проблеми «безпроблемних» відмінників та про те, чому непосидючим шибайголовам так важливо щодня бачити прояви батьківської турботи.
Нова книга Вікторії Горбунової, доктора психологічних наук, завідувача кафедри клінічної психології Українського католицького університету, психотерапевта, письменниці, автора кількох художніх творів та близько 150 наукових праць, серед яких відома книжка "Виховання без нервування...", - про батьківський вплив на дорослішання дітей, який часто, замість того щоб надати захист у великому й небезпечному світі, завдає травм дитячій психіці.
Уберегти дитину від реальних загроз, відмовившись від традиційних залякувань, і навчити вирішувати проблеми або уникати їх; припинити тремтіти за кожний її порух - і жити, а не переживати; навчити не хворіти, а одужувати, не перетворюючи лікарняний на довгоочікуване свято зі смаколиками, мультиками досхочу та увагою й піклуванням, яких дитині так не вистачає; не захоплюватись модними методиками раннього розвитку, які складними завданнями позбавляють дитину віри у свої сили, а навчитись самим створювати ситуації успіху для сина чи доньки... Практичний психолог на підставі досягнень світової науки та власного багатого досвіду порадить, як вирішити безліч питань, що виникають у батьків дошколяти, маленького учня чи підлітка, аби виховати самостійну, впевнену у своїх силах, щасливу дитину.
Цитати
"Задоволення психологічної потреби в безпеці дає дитині стійку впевненість у тому, що світ доволі надійний, життя стабільне, а на людей можна покластися; формує переконання про те, що хвороби виліковуються, негаразди минають, а труднощі долаються; розвиває оптимістичний погляд на події та загальну готовність вирішувати повсякденні проблеми. Для того щоб потреба в безпеці була задоволена, дорослі самі мають сформувати оптимістичний погляд на світ, відмовитися від очікування можливих загроз та негараздів, пропонувати правильне ставлення до здоров’я та створити простір психологічної й фізичної безпеки для своїх дітей."
"Найкраще, що дорослі можуть зробити для дитини, – створити безпечний світ. Буквально організувати життєвий простір так, щоб в ньому не було загроз ані життю, ані здоров’ю. У ширшому сенсі – сприяти тому, щоб дитина сприймала світ як доволі безпечне та надійне місце, у якому вона може вільно експериментувати, пробувати нове, бути творчою та вільною. І найперше, що тут можна вдіяти, – це звільнити дитячий світ від наших дорослих страхів та пересторог."
"Дорослі є не лише гарантами дитячої безпеки – вони її створюють, вбудовують у дитячий світ, ситуація за ситуацією, подія за подією. Тож будьте впевненими та передавайте свою впевненість дітям."
Основні, озвучені психологами причини заборони на насилля зводяться до трьох простих тез. По-перше, насильницька поведінка заразна: діти, яких б’ють та кривдять, а також діти – свідки домашнього насилля схильні наслідувати агресію та демонструвати її у взаєминах з ровесниками та іншими дорослими. По-друге, насилля – це завжди приниження та знецінення: діти, які зазнають кривд з боку дорослих і однолітків, мають проблемами з самооцінкою та вірою в себе. По-третє, насилля руйнує стосунки й порушує відчуття безпеки в них: діти, які повсякчас перебувають у небезпеці скривдження, не довіряють своїм близьким, не вміють будувати та підтримувати стосунки. Що ховається за цими морально-психологічними наслідками насильства та чи має агресивність фізіологічну природу?
