6 грудня - вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі
У 1960-х роках у Квебеку розпочалася так звана «тиха революція» — період глибоких суспільних перетворень, що сприяв модернізації провінції та переосмисленню ролі жінок у громадському житті. Під впливом феміністичного руху дедалі більше дівчат і жінок отримували доступ до професій і освітніх напрямів, які раніше вважалися «нетрадиційними» для них. У 1970–1980-х роках канадські технічні коледжі та університети активно запроваджували програми підтримки жінок, заохочуючи їх до здобуття технічної та інженерної освіти.
Попри позитивні зрушення, окремі представники чоловічої спільноти сприймали ці зміни як загрозу або несправедливу перевагу. До цієї групи належав і 25-річний Марк Лепін, який покладав на фемінізм провину за власні життєві невдачі та невдалу спробу вступити до Політехнічної школи Монреаля. Поступово його особисте розчарування трансформувалося в радикальні переконання та ненависть до жінок.
6 грудня 1989 року Лепін здійснив збройний напад на Політехнічну школу Монреаля, убивши 14 студенток і поранивши ще 13 людей. Він відкрито заявляв, що чинить злочин як «боротьбу з фемінізмом». Ця трагедія стала одним із найболючіших проявів гендерно вмотивованого насильства в історії Канади та яскравим прикладом феміциду, зумовленого мізогінними переконаннями.
Події в Монреалі спричинили широкий суспільний резонанс. Вони змусили канадців по-новому поглянути на проблему насильства щодо жінок, посилили увагу до психологічних і соціальних чинників мізогінії, а також стали поштовхом до реформування законодавства у сфері контролю за обігом вогнепальної зброї. На вшанування пам’яті жертв у Канаді було запроваджено Національний день пам’яті та боротьби з насильством проти жінок, відомий також як День білої стрічки.
Колектив Центру долучився до акції і запалив чотирнадцять свічок на згадку про дівчат, які захотіли вчитися попри складнощі, але загинули від рук поборника з фемінізмом.
джерело малюнка: https://www.thedailyscrumnews.com/
